додатки до уроків

Підручник з української мови

для учнів 10 кл.

(автор Н.Б.Голуб) 

https://narodna-osvita.com.ua/7468-ukrayinska-mova-golub-novosolova-10-klas.html 

Підручник з української літератури 

для учнів 10 кл.

(автор А.М.Фасоля)

https://pidruchnyk.com.ua/1230-ukr-literatura-10-klas-fasolya.html

Підручник з української мови

для учнів 11 кл.

(автор Н. Голуб)

 https://pidruchnyk.com.ua/1317-ukrainska-mova-golub-11-klas.html

Підручник з української літератури

для учнів 11 кл.

(автор О.Авраменко)

https://pidruchnyk.com.ua › ukr_literatura11

Додатки до уроків української мови

(за новою програмою 2018)

До теми "Лексикографія. Сучасні лексикографічні джерела"

Лексикографія (від грец. λεξικογραφία та грец. λεξικόν — словник і грец. γράφω — пишу), словникарство — розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад.

Словник — лексикографічний продукт, який містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ними понять, або з перекладом на іншу мову.

Довідник, видання, що містить короткі відомості наукового, виробничого або прикладного характеру, розташовані в певному порядку (алфавітному, систематичному, хронологічному і так далі ), зручному для їх швидкого відшукання. 

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА — друковані видання, призначені для набуття знань різноманітного плану (наукового, виробничого, освітнього або іншого прикладного характеру), розраховані не на систематичне й суцільне (безперервне) читання, а лише вибіркове (те, що потрібно цієї миті).

До теми "Словники"

Енциклопедичні словники фіксують і пояснюють не слова, а пов'язані з тими чи іншими словами (як назвами відповідних явищ) відомості з різноманітних ділянок знання, мистецтв, виробництв, політичного життя тощо.

У лінгвістичних словниках наводиться інформація про слова (тлумачення прямих і переносних значень слів, з'ясування семантичних відношень між словами (синонімічних, антонімічних)), відомості про написання, вимову або походження).

Типи лінгвістичних словників:

Орфографічні, етимологічні, тлумачні, двомовні. перекладні, історичні, словники синонімів, антонімів. Діалектні, фразеологічні тощо.

  

Галасвіта – невідомо куди, кудись

Горілиць – обличчям догори

Видолинок – невелика і неглибока улоговина

Достеменно – присл. до достеменний (вживається для вираження впевненості в чому-небудь)

Зоряниця – ранкова зоря

Літепло – тепла вода

 До теми "Лексична норма"

ЛЕКСИЧНІ НОРМИ — це норми слововживання, прийняті в сучасній українській літературній мові. Вони регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлення.

Лексичні помилки 1. Повтор одного слова чи спільнокореневих слів в одному або сусідніх реченнях (тавтологія), вживання зайвих слів (плеоназм), дублювання значення в двох словах, перекручування слів, уживання їх у невластивому значенні.

Лекси́чне зна́чення — історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням. ... Ядром лексичного значення є концептуальне значення(мисленнєве відображення певного явища дійсності, поняття).

До теми "Слово і контекст"

Сло́во — найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова репрезентація цього елемента — його називання, вказування на нього або його вираження.

Контекст (лат. contextus – тісний зв’язок, сплетення) – відрізок, частина тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова чи виразу, що входять до його складу.

Лексична сполучуваність - здатність слова вживатися разом з іншим словом у мовному відрізку. Границі сполучуваності в значній мірі визначаються значеннєвими особливостями слова, його значенням.  

До теми "Слова власне українські й запозичені"

Власне українська лексика — це слова, що витворилися в українській мові після спільнослов'янської мовної єдності, засвідчені в історичних пам'ятках, художніх творах українського народу. Вони становлять основу української лексики і формують національні ознаки мови. До таких слів можна віднести: людина, держава, громада, приміщення, борщ, гай, будинок, свита, віхола, щоденник та багато інших. Їх легко виділити в такий спосіб: якщо слово не має виразних ознак запозичення і в російській мові перекладається іншим, то є підстави вважати його власне українським: хвиля, мрія, гарний, нишком, навпростець.

У сучасній українській мові вживаються слова, засвоєні з інших мов. Вони вливалися до складу української мови з різних джерел. Це, зокрема, економічні, політичні та культурні взаємозв'язки українського народу з народами Заходу й Сходу, внаслідок чого українська мова перейняла значну кількість слів. Запозичуючи їх, підпорядкувала своїм законам фонетики і граматики, пристосувала до правил українського словотвору семантичних систем. Так, одні з них, що давно вже засвоєні означають назви загальновідомих явищ і предметів, увійшли до Української мови і вже сприймаються як активна лексика. Наприклад: крейда, м'ята, агроном.Інші засвоєні слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові мають виразні ознаки іншомовних слів, не властиві українській мові, наприклад: адажіо,

мольберт, фрикасе, вуаль, ланцет, ландшафт.

До теми "Синоніми, антоніми, пароніми"

Синоніми — це слова тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням: аргумент, доказ, підстава, обґрунтування; конче, доконче, неминуче; будувати, споруджувати, зводити, (хату) ставити, (з каменю) мурувати; (машини) складати, виготовляти; (суспільство) створювати, організовувати; (світогляд) формувати, ґрунтувати.

Антоніми — це слова з протилежним лексичним значенням, однак поєднані певним спільним фактором, наприклад: високий – низький (зріст), товстий – худий (статура), веселий – сумний (настрій). Як бачимо, антоніми поєднуються у пари. Багатозначні слова можуть входити у різні антонімічні пари з різним відтінками своїх значень. Наприклад, важка скриня – легка скриня; важка хода – плавна хода; важке завдання – просте завдання.

Паро́німи (від дав.-гр. παρώνυμος — «близька назва») — це слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

До теми "Порушення лексичної норми"

Калькою називають копіювання іншомовного слова (виразу) за допомогою свого, незапозиченого матеріалу (інструкція-вказівка, коаліція - об'єднання)

Тавтологія (грец. tauto - те ж, logos - слово). Це повтор однокореневих слів у межах одного словосполучення («масло масляне»). Ця стилістична помилка робить мову немилозвучною, затримуючи увагу, ускладнює розуміння тексту. Приклади типових для офіційної мови тологий: користь від використання чого-небудь; слід враховувати наступні фактори, що дане явище проявляється у зазначених умовах; адресувати на адресу. Ці словосполучення можна замінити іншими без втрати сенсу: «користь від застосування чого-небудь», «необхідно враховувати наступні фактори», «дане явище відзначається в зазначених умовах», «направити на адресу».

Плеона́зм (від грец. πλεονασμός — надлишок, надмірність) — надлишковість засобів, що використовуються для передачі лексичного чи граматичного змісту висловлювання. 

Приклади:

·         пам'ятний сувенір (сувенір — «подарунок на пам'ять»),

·         передовий авангард (авангард — «ті, хто попереду»),

·         спільна співпраця (співпраця — «спільне розв'язання проблем, спільна робота»),

·         народний фольклор (фольклор — «народна творчість»),

·         прейскурант цін (прейскурант — «довідник цін»),

·         вільна вакансія (вакансія — «вільна, незайнята посада»),

·         основний лейтмотив (лейтмотив — «провідний мотив, основна думка твору»),

·         дублювати двічі (дублювати — «повторювати, подвоювати»),

·         демобілізуватися з армії (демобілізуватися — «увільнитися зі збройних сил»)^[1].

·         чорна сажа (сажа - за кольором чорна),

·         смертельно вбитий труп загиблого мерця (достатньо — «труп убитого»),

·         бурхливі овації (овації - «бурхливі оплески»),

·         внутрішній інтер’єр («інтер’єр» - внутрішній вигляд),

·         долоні рук (долоні бувають тільки на руках, на ногах - ступні; достатньо - «долоні»),

·         моя власна думка («моя думка або «власна думка»),

·         моя автобіографія («автобіографія» - розповідь про себе),

·         кілька років тому назад (кілька років тому).

До теми "Основні групи фразеологізмів"

Фразеологізми — (фразеологічні звороти) стійкі словосполучення, які сприймаються, як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні. Фразеологізм — неподільне, стійке словосполучення, яке можна замінити синонімічним словом  (пекти раків –червоніти, дати драла –втекти).

 До теми "Умови успішного спілкування"

Спілкування - процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією 

До теми "Складні випадки відмінювання числівників"

Значні труднощі можуть викликати у зв’язку з відмінюванням числівників, зокрема кількісних. Існують особливості у відмінюванні різних за структурою груп числівників: простих (шість, шістнадцять, двадцять, сорок), складних (сімдесят, сімсот), складених (вісімсот сімдесят шість). Уживаючи прості кількісні числівники, слід чітко визначити, якого відмінка числівника вимагає текст. Наприклад: надати допомогу (кому? чому?) восьми/вісьмом учням; приїхати з (ким? чим?) вісьма/вісьмома учнями. Треба також знати систему відмінкових закінчень простих кількісних числівників, а також випадки чергування звуків у відмінкових формах (сім, але семи).

Відмінюючи складні кількісні числівники на -десят, слід пам’ятати, що змінюватися може лише друга частина: сімдесяти і сімдесятьох; сімдесятьма і сімдесятьома. Під впливом російської мови іноді можна зустріти неправильне утворення таких форм із зміненою першою частиною. Такому вживанню слід запобігти. У складних кількісних числівників на -сот  змінюються обидві частини: двохсот, двомстам, п’ятисот, п’ятистам.

  У складених кількісних числівників відмінюються всі слова. Відмінюючи такі числівники, треба бути уважним, пам’ятаючи, що до їх складу можуть входити як прості, так і складені кількісні числівники, кожен з яких має свої особливості відмінювання. Наприклад: одній тисячі чотирьомстам вісімдесяти семи; однією тисячею чотирмастами вісімдесятьма сьома і т.д.

  Слід звернути увагу також на варіативні відмінкові форми числівників.

Числівник один у місцевому відмінку однини може виступати у формі на одному, яка переважає в офіційному та науковому стилях, та в формі на однім, вживаній у розмовному та художньому стилях. Цей же числівник жіночого роду одна може виступати в варіантах: у формі родового відмінка однієї та одної, орудного відмінка однією та одною. Ці варіанти є рівноцінними для використання в будь-якому стилі. Розглянутий числівник у середньому роді одне може виступати в варіантах у формах називного та знахідного відмінків   одне і одно. Форму одне вживають у будь-якому стилі: одне питання, одне повідомлення, одне дитя. Форма одно обмежена у вживанні розмовним стилем: одно курча, одно решето.

Числівники п’ять – двадцять, тридцять; п’ятдесят – вісімдесят мають варіативні форми непрямих відмінків: п’яти і п’ятьох, п’ятдесяти і п’ятдесятьох; п’яти і п’ятьом, п’ятдесяти і п’ятдесятьом; п’ятьма і п’ятьома, п’ятдесятьма і п’ятдесятьома. Ці варіанти рівноцінні, їх можна без обмежень вживати в будь-якому стилі мовлення. Так само можливі варіанти словозміни неозначено-кількісних числівників: кільканадцяти і кільканадцятьох, кількадесятьма і кількадесятьома. Подібні числівники внаслідок семантичної невизначеності числа не вживані в науковому та офіційно-діловому стилях, ознакою яких є точність та достовірність мовлення.