Література рідного краю

    Методичні рекомендації
       щодо проведення   уроків 
     літератури рідного краю

  

 Уроки літератури мають не тільки освітнє, а й виховне значення. Адже засобами мистецтва слова виховується любов до України, повага до її мови, історії, звичаїв і традицій.

Програма з української літератури орієнтує викладача на виховання національно свідомої, духовно багатої особистості. Цього можна досягти, якщо на уроках максимально використовувати краєзнавчий матеріал, починаючи формування рис громадянина України з виховання любові до „малої*” батьківщини: міста, села, видатних людей, що жили у цій місцевості, і сучасників.

Враховуючи завдання, що стоять перед викладачами- філологами, велику увагу приділяю урокам літератури рідного краю. Розповідаючи учням про людей, що проживали або проживають поряд, акцентую увагу на тому, що початком їх становлення було все-таки їх рідне село чи місто. І де б вони зараз не проживали, а серцем і душею завжди на своїй рідній батьківщині.

Тож метою уроків літератури краєзнавства є осягнення учнями спадщини митців рідного краю, сприйняття й поцінування їх художнього набутку.

Мною розроблено уроки, присвячені поетам-землякам із Гайворонщини К.Барановській, К.Лесьєву-Лесю, М.Джус, Галині Берізці, підготовлено і проведено зустріч з О.Білятинським.

Для ефективного проведення таких уроків необхідно провести попередню роботу з учнями: 1 Підготовка рефератів, усних виступів про життєвий шлях митців; 2)попереднє ознайомлення з творчістю письменників. Після такої роботи на уроці можна проводити різноманітні прийоми роботи: виразне читання творів, виписування образних висловлювань, афоризмів, виконання творчих завдань.

Уроки літератури рідного краю можуть бути як традиційними (К.Барановська. Життєвий і творчий шлях), так і нестандартними (урок-конференція „Дорогами болю”, присвячений Галині Берізці; урок-зустріч, присвячений Марині Джус, урок-конкурс, присвячений К.Лесьєву-Лесю).

На прикладі цих людей учні вчаться, як треба любити свою малу батьківщину, свою мову, свої традиції. Також треба приділяти увагу вибору текстів, щоб учень-читач побачив красу життя навіть у буденному. Твір повинен наснажити учня настроєм віри й надії, радістю від того, що він прийшов у цей світ для повноцінного духовного життя.

Урок-зустріч

                          Тема. Література рідного краю. Марина Джус.

Мета: поглибити відомості учнів про життя і творчість Марини Джус;

розвивати інтерес до її творчого доробку та спадщини; виробляти вміння вести 

діалог, будувати монологічне висловлювання, вступати в дискусію з проблеми 

питань твору; прищеплювати високі естетичні смаки, виховувати почуття 

прекрасного, вміння насолоджуватися художнім твором.

Тип уроку: урок - зустріч. 

Обладнання: виставка творів Марини Джус.

На урок запрошено письменницю Марину Джус.  

                                                                  Хвилююча поезія твоя- 

 Це “слів буденних незбагненні чари”, 

Минаючи життєві зло і чвари, 

В ній чуєш ніжну пісню солов”я...

                                                                                                К. Лесьєв-Лесь  

Викладач.     Гайворонська земля щедра талантами. Вона дарує світові відомих співаків, театральних діячів, науковців, письменників тощо. Знане в районі та за його межами імꞌя прекрасної письменниці Марини Дмитрівни Джус, яку сьогодні запрошено до нас на урок.

На сьогоднішньому уроці ми познайомимося з Мариною Дмитрівною Джус, її біографією, творчістю, заглибимося у духовний світ її поезій, повправляємось у виразному читанні віршів, подискутуємо з приводу піднятих у них проблем.

Протягом всього уроку будуть звучати поезії Марини Джус, а також відбудеться інтервꞌю з письменницею, а ваше завдання, шановні учні, працювати з зошитами, в яких ви повинні записувати назви поезій, образні висловлювання, афоризми, оригінальні думки.Таким чином, ви підготуєте матеріал для домашнього твору “Художній дивосвіт Марини Джус”.

Учень 1.    Серед служителів Богеми побутує твердження, нібито актор - не професія, а спосіб життя. Напевно, так можна сказати про митця взагалі, а про поета тим паче. Звісно, якщо він, цей поет - справжній, органічний. Тобто, поет милістю Божою. Саме такими словами можна відгукнутися про автора збірки поезій “І слів буденних незбагненні чари” - Марину Джус.

Учень 2.     Марина Дмитрівна Джус, дівоче прізвище Горячева, народилася 23 червня 1950 року в Гайвороні в сім”ї залізничників.

По закінченню середньої школи чотири роки працювала в піонерському таборі “Артек”, а з 1973 року живе і трудиться в рідному місті. Має двох синів - 1973 та 1980 року народження.

Професія у Марини Джус далека від Парнасу. Щодня з восьмої до сімнадцятої веде вона буденну розмову із цифрами за прозаїчним казенним столом з балансовими відомостями, кошторисами,розрахунками. За фахом вона - бухгалтер (працює на водоканалі), а за способом мислення й передачі своїх думок, за станом душі - митець.

Марина Джус - член обласного літоб”єднання “Степ”. Визнана лідером районної рейтинговоі програми “Люди Прибужжя” в номінації “Талант Прибужжя”.

Викладач.   За своє творче життя Марина Джус створила безліч поезій; та на жаль, світ побачила поки що тільки одна збірка “І слів буденних незбагненні чари”.

Поетична палітра поетеси дуже багатогранна і розмаїта: інтимна лірика, публіцистика, епічні та філософські твори, балади з драматичним сюжетом, гуморески та дитячі вірші.

І тому в збірці вміщено розділи під назвою “Витоки буття”, “Розмовлятиму серцем з тобою”, “Я не соромлюсь жодного рядка”, “Пливе мого життя благенький човен”, “Курортні романи”. “З усмішкою”, “Я Женена”, “Из цикла “Почаев”, за що авторка просить пробачення у Господа і в читачів, що в одній збірці надруковані такі несумісні теми, як цикл “Почаєв”, гумор та “Курортні мотиви”. Але ж авторці так хотілось донести до читача хоча б невеличку частку написаного нею на різні теми.

Тож давайте разом розгорнемо томик віршів Марини Джус, відкриємо для себе світ її поезій!

Учень 3.    Відкриває збірку поезія “Гімн Кіровоградщини”, яка покладена на музику В.Вакуленко, місцевого композитора. Послухайте її.

(учень читає поезію “Гімн Кіровоградщини”).

                        Квітуй наш рідний Гайворон -
Земля батьків священная,
Родючая і гарная,
В віках благословенная.
Хай минають літа,
Ти завжди молодієш.
Ти - колиска свята,
Наша доля й надія!

                    Нехай прямують потяги
Твоєю залізницею.
Тисячоліття протягом
Дає Господь сторицею.
Хай лихий буревій
Не захопить зненацька
Рідний Гайворон мій,
Славне місто козацьке.

                        В твоїх обіймах виросли,
Живем всі як годиться.
Ми присягаєм вірності
Святим твоїм традиціям.
Хай минають літа,
Ти завжди молодієш.
Ти колиска свята,
Наша доля й надія!

Такі ж мотиви звучать у поезії “Пісня про Гайворон”. Поетеса називає своє місто “наймилішим у світі”, “найдорожчим куточком земним”. Бажає     йому жити у віках, у віках молодіти.

(учень читає поезію “Пісня про Гайворон”).

Теплі спогади днів минулих, світлі образи найдорожчих у світі людей (“мамин голос високий, батька російський акцент”) - мов ніжний дотик до найтонших струн серця, повернення у чарівну казку, що зветься дитинством.

(учні читають поезії “День залізничника”, ”Рідний куточок”)

Учень 4. Окремим - центральним, або “програмним”, у поетичному доробку Марини Джус (книгою в книзі) є розділ “Я не соромлюсь жодного рядка”. У ньому яскраво відбивається громадянська позиція поетеси, її морально-етичні орієнтири та духовні цінності. Прикладом високої публіцистики є вірш “Україні”. Перемінний розмір робить його динамічним і беззапеляційним. А порівняння й паралелізми, на яких, власне, твір побудований, увиразнюють сказане, висвітлюють ставлення промовця-громадянина до поезій і явищ в суспільстві, шляхом несподіваного співставлення розкривають їх суть, створюють “рухомий образ” (читання поезій “Україні”, “Земля Українська”, “Рідна земля”).

Учень 5.Таким же болем пронизана поезія “Моя мова”, в якій поетеса благає вслухатися в рідну мову, не розгубити ні слова з пісень, адже народна
пісня - то душа народу, його історія (читання поезій “Моя мова”, “У народних піснях).

Інтимна лірика поетеси вміщена у книзі “Розмовлятиму серцем з тобою”. І хоча ці вірші суто особисті, та як у справжнього майстра кожен читач знаходить відображення чогось свого, тільки йому притаманного (читання поезій “Бузкова ніч”, “Лиш промінчикам я заздрю”, “В сніговій заметілі”, “Щастя”).

Учень 6. Глибокою емоційністю та ефектною метафоричністю відзначається пейзажна лірика Марини Джус. Яскраві і пластичні зорові образи природи змальовані неначе не словами, а мꞌякими акварелями. Мовби підсилені “зсередини” чистотою світлого тону, вони співзвучні душевному стану ліричної героїні, часом сповненого смутку, часом - піднесеного (читання поезій “Березневі рядки”, ”Білий сніг”, “Ялинка”, “Ввійду у ліс”, ”Травневе”).

Читаючи вірші розділу “Хитрий Дмитрик”, ми потрапляємо у чарівний нелукавий світ дитинства, де “сонце малечу голубить, ласкає, а небо прозоре і чисте”, де на кожнім кроці “голосний лунає сміх” (читання поезій “Домовинок”, “Чудо-юдо-дивина”, “Дмитрик розщедрився”, “Про макулатуру”).

Викладач .Ось ми і долучилися до світу краси - чудових поезій Марини Джус. Так, як сама поетеса у нас сьогодні в гостях, то ви, шановні учні, можете поставити їй запитання, щоб ближче познайомитися з особистістю автора збірки.Прошу.

Інтервꞌю з поетесою.

-У якому віці ви зрозуміли, що маєте хист до віршування?

-Які теми ваших ранніх поезій?

-Хто був першим критиком вашої творчості?

-Де ви черпаєте теми своїх поезій?

-Марино Дмитрівно, ви - член обласного літоб'єднання “Степ”. З ким ви підтримуєте творчі звꞌязки?

-Прочитайте нам, будь ласка, поезії, написані останнім часом.

Викладач.  Шановна Марино Дмитрівно, дякуємо Вам за те, що Ви погодились прийти до нас на спілкування.Бажаємо, щоб ваші подальші роки були такими ж творчими і щедрими на вірші! Міцного вам здоровꞌя! До нових зустрічей!

А вам, шановні учні, домашнє завдання:

Напишіть твір "Художній дивосвіт Марини Джус"

Урок-конкурс

           Тема. Література рідного краю. Поети Гайворонщини. К. Барановська.

Мета: збагатити знання учнів про літературу рідного краю, зацікавити творчістю К. Барановської; вдосконалювати вміння глибоко вникати у зміст поезії, розвивати творчу уяву; навики виразного читання; виховувати любов до рідного краю, до своїх батьків.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Обладнання: портрет поетеси, виставка творів К. Барановської

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.     Розповідь викладача про К. Барановську.

Наша Гайворонська земля славна іменами тих людей, що народилися на ній. Прославили своє працею рідний край і поети-земляки: Марина Джус, Костянтин Лесь-Лесьєв, Катерина Барановська, Галина Берізка, Леонід Народовий, Іван Гайворон (Герун), Олександр Білятинський та ін.

Урок присвячено вивченню життя та творчості нашої землячки Катерини Барановської. Я особисто знаю Катерину Іванівну:  певний період ми працювали у Вікнинській загальноосвітній школі. Я тільки-но розпочинала свою педагогічну діяльність, а вона була уже досвідченим вчителем. Завжди щира, привітна, відкрита душею, готова підтримати, прийти на допомогу…Тому провести вас, шановні учні,  життєвим та творчим шляхом відомої поетеси мені особливо приємно.

На сьогоднішньому занятті ми познайомимося із її збіркою «Холодно мріям»; поезіями, вміщеними в ній, навчимося розуміти їх зміст та виразно читати.

         Катерина Іванівна Барановська народилася в сім'ї колгоспника 6 грудня 1954 року в м. Гайворон Кіровоградської області.

         У 1972 році закінчила Гайворонську середню школу №1, у 1978 р.  – факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, пізніше- філологічний факультет (українська мова і література) Кіровоградського педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна.

         Працювала  в районних газетах Кіровоградщини, Одещини. Потім учителювала у Вікнинській середній школі ім. Микити Годованця, трудилася у багатотиражці Кіровоградського педінституту.

         Друкувалась у періодичній пресі, журналах та газетах Києва. Її вірші увійшли до колективної збірки учителів України «Самоцвіти».

         У 1996 році виходить у світ її перша збірка «Холодно мріям». Повідує Катерина Барановська про рідний край. Про Батьківщину, про своїх батьків, про пережите, про своє сокровенне, про те, що можна довірити лише щоденникові, у якому людина залишається сама собою.

         Якої б теми не торкалася поетеса, її вірші не залишають читача байдужими.

         Але ми сьогодні зупинимося на поезіях, які торкаються найдорожчого: любові до Батьківщини, рідної домівки, батьків, української мови.

2.     Читання та аналізування поезій.

Відкривають збірку «Холодно мріям» поезії, які які оспівують красу рідного краю, передають любов поетеси до тієї землі, на якій вона народилася («Щастя тобі, Батьківщино», «Тобі, мій Гайворон»)

 - читання учнями поезії «Тобі, мій Гайворон»

Коли жила в краях, звідсіль далеких,

Боліло серце від розлук з тобою,

Мій Гайворон, куди мене лелека

Колись приніс у сповитку з любовꞌю.

Дзвенять піснями маминими весни.

І казка супроводжує донині…

Найкраща над тобою вись небесна,

Мій Гайворон, маленька батьківщино.

Отут моя вруниться тиха доля,

До всього припадаю я душею.

Так пахне хлібом в нас безкрайнє поле!

Так пахне сонцем світ, немов лілея!

Південний Буг несе прозорі води

І не стомить його вікам ніколи!

Мій вічний, мій натруджений народе.

Твоя ми частка, твій достиглий колос.

Бесіда з учнями за запитаннями:

 - Яка тема вірша?

 - Як називає автор своє рідне місто?

 - Що вона хоче сказати цими словами?

 - Які рядки свідчать про те, що поетеса черпає свою енергію з народних джерел?

 - Наведіть ще приклади використання народної творчості у вірші.

 - Які художні засоби використовує К. Барановська для висловлення любові до рідного краю?

 - Які слова свідчать про невмирущість української землі?

 - Які думки і почуття викликала у вас ця поезія?

Викладач.

 - А хто навчив вас любити свій рідний край?

Звичайно, найдорожчі на світі люди – батько та мати. Це вони відкрили перед нами світ,  і ми повинні завдячувати їм за все. Складає шану батькам поетеса у віршах «Ти, яблунько, любила мого тата?», «Тато наснився мені молодим», «Таткові пісні», «Уклін вам, мамо», «Як я, мамо, скучила за вами» та ін.(викладач демонструє портрет батьків К. Барановської)

 - читання учнями поезії «Таткові пісні»

Мій татко, мій найкращий, мій най-най…

Здавалося у Долі ще віки,

Ви йшли, не обминаючи принад,

Бо ви були, які всі чоловіки,

Та вам одним відведено в цім світі

Без міри і любові й доброти.

За вашим свистом зграйками йшли діти

І ладні, мабуть, сто віків іти,

Бо то не свист – то соловейко тьохкав

Молдавських гарних і пꞌянких пісень…

Та від роботи все чоло в патьоках.

Отак життя минуло, а не день.

Очима Вашими вдивлялись вікна в вічність

І з висоти пасли її дахи,

А в криницях викупувалась ніжність,

Тому нема солодшої води,

Ніж з тих джерел, що Ви на світ  добули.

Спасибі Вам за все, за все, за все!

Якби ж не Ви, то й цих рядків не було б

І віршів цих, як Ваших тих пісень.

Бесіда з учнями за запитаннями:

 - Сформулюйте тему вірша.

 - Що відрізняло тата ліричної героїні від усіх інших людей?

 - Які слова свідчать про велику працелюбність тата?

 - Як ви розумієте значення слова «патьоки»?

 - Якою благородною справою займався тато все життя?

Якими словами передає авторка вдячність і усвідомлення того, що якби не батько, то і не було б цих віршів?

 Мати і батько – це така необхідність, як і вода, і хліб. І тільки тоді, коли вони відходять у вічність, відчуваєш, наскільки глибокою є втрата.

Читання викладачем поезії «Отчий дім»

Знову повертаюся з доріг

І спішу, лечу, немов на крилах.

Тільки хто ж це вийде на поріг –

Тиша? Смуток?

Втрат болючих крига?

Ти прости мені, мій отчий дім,

Що я тут своїх батьків шукаю.

Думається, раптом татко мій

Із доріг мене стріча в одчаї.

Думається. Раптом не біда,

А моя матуся на порозі…

Ще красива, хоч не молода:

Вік їй трішки коси підморозив…

Прибіжу, постукаю в вікно…

Ні, нема! Закон життя залізний.

Господи, чому ж це так дано –

Цінувать тоді, коли вже пізно!

Дві могили. Дві святих зорі,

Де б я не була, мене чекають.

Отчий дім, прости за все мені

І за те, що став для мене плаєм,

І за те, що пристанню мені,

І що захистку в тобі шукаю,

Гаснуть, бліднуть радощі земні.

Бо нема ріднесеньких, немає…

Знову повертаюся з доріг,

Прибіжу, постукаю, схилюся…

Матінко, відчинете мені?

Таточку!?

З криниченьки напꞌюся…

                                        От і все…

У поезії К. Барановська виливає свою тугу за втраченими батьками. Кожний рядок ніби кричить до нас: любіть своїх рідних, не завдавайте їм болю, радуйте їх, поки вони ще з вами.

- читання учнями поезії «Пісня про маму»

Ви мене проводили світанком,

Вечором зустрінете, було…

Вікопомна, рідна моя мамо.

В моїм серці струменить тепло.

Ви благословляли у дорогу,

Ви молились за мої стежки.

Нене моя лагідна і строга,

Я трималась Вашої руки.

Завдала, матусе, Вам печалі,

Заплела у коси сивину.

Ви мене так віддано стрічали.

Жаль, боргів ніколи не верну.

Ви для мене сонечко в долонях

Пронесли крізь все моє життя,

Вибавили сина мені й доню,

Простеляли шлях у майбуття.

А тепер Ви, нене, за межею,

Недосяжна матінко моя!

Стали Ви далекою зорею

І незгасно світите здаля.

Заквітчаю всю планету рястом,

У барвінок землю уберу,

Не забути мамине причастя,

За яке довічно у боргу.

Любов до своїх рідних, свого краю тісно пов'язана з любовꞌю до рідної мови. Ця тема звучить у віршах «Нащадкам мову передам, як скарб», «Рідна мова», «Чи оживе ще мова?»

Читання викладачем поезії «Нащадкам мову передам, як скарб»

Я зрозуміть не здатна тих людей,

Що рідної зреклися мови.

На тиждень- в місто, і, дивись, іде

Й російською до земляків говорить.

Ні, я не проти неї – боже збав!

Але ж у нас прекрасна рідна мова!

Відтінків скільки в неї! Скільки барв!

У ній – і сива давнина, й онова…

У ній далеких предків пісня й сталь,

Звитяга, мужність поколінь минулих…

В ній мудрість Кобзаря, його печаль,

В ній голос Рильського, Франка, Сосюри…

Нащадкам передам, як цінний скарб,

Багату нашу українську мову.

Як боляче вистукує в висках,

Коли зневагу бачу я до слова!

Бо зрозуміть не здатна тих людей,

Які так легко одреклись від мови,

Для мене зрадить їй – це значить те,

Що Батьківщині зрадить. Знову й знову

Пояснюю цю думку дітям я

Й пишаюсь, що цінують рідну мову,

Що миле їм, як пісня солов'я,

Дзвінке і чисте українське слово.

Бесіда з учнями за запитаннями:

 - Яка тема вірша?

 - Якими рядками передано думку про те, що завдяки мові можна дізнатися про історію рідного краю?

 - Звідки бере початок українська мова? Як про це говорить автор?

 - Що означає зрадити мові?

 - Який скарб передає лірична героїня своїм нащадкам?

 - До чого закликає автор?

ІV.Підведення підсумків уроку. Вмотивування оцінок. Відзначення кращих читців.

Шановні учні! Сьогодні ми поринули у світ поетичних творів нашої талановитої землячки Катерини Барановської. Її твори - лірика, поезія громадянського звучання, патріотичні вірші, сподіваюсь, нікого з вас не залишили байдужими.

Друга збірка віршів К. Барановської «Далекі береги»  вийшла у 2000 році. У 2005 та 2007 році у видавництві «Задруга» вийшли друком збірки оповідань, нарисів та есе про талановитих земляків-гайворонців (поетів, письменників) «Перед Тобою, Господи…» та  «На побачення… в спогад іду».

Поетичні твори для дітей «Здрастуй, Сонечко моє!» (2006) і казки «Таємниця великого каменю» (2007).

Вірші К. Барановської – надзвичайно мелодійні, тому місцеві композитори залюбки співпрацюють з поетесою, створюючи разом з нею пісні – щире слово про рідний край, віру в Бога, про любов.

V.Домашнє завдання.

1.Читати твори К. Барановської.

2.Вивчити напамꞌять поезію «Тобі, мій Гайворон»